 Щороку близько 160 тисячам українців ставлять діагноз "рак". Щодня хворобу реєструють у 500 осіб.Західні лікарі не перестають дивуватись, чому українці звертаються до спеціалістів тільки тоді, коли ті можуть лише розвести руками. Та й вітчизняні фахівці говорять, що рання діагностика захворювання – найважливіший момент у лікуванні. Проте віднедавна навіть на пізніх стадіях раку у наших співгромадян з’явився шанс на життя. У приватній клініці Юрія Спіженка встановлено кіберніж четвертого покоління – апарат, що дає змогу оперувати без болю, крові та анестезії.
Юрію Прокоповичу, вже кілька років говорять, як важко розпочати будівництво "Лікарні майбутнього", зокрема – отримати дозвільну документацію. Ви ж свою надсучасну кіберклініку побудували дуже швидко. Як вам це вдалося?
Ми все встигли за дев’ять місяців. Але на цьому будівництві я жив.
Коли було найважче?
Коли у банку нам виділили тільки третину кредиту – і почалася криза. Тоді у фінустанові нам сказали, що більше грошей не буде. Але кошти ми знайшли. І відкрили лікарню восени минулого року.
Скільки пацієнтів було за неповний рік роботи?
Близько трьохсот.
Багато серед тих, що прийшли на консультацію, потребували операції?
Небагато, бо до нас приходять такі хворі, яких уже ні в яких лікарнях не приймають. Але ми і їм намагаємось допомогти. Наприклад, якось прийшов до нас чоловік, у якого був рак нирки. Рік тому йому вже видалили одну. За рік метастази перейшли у здорову. І її треба було видаляти. Також ми знайшли метастази у легенях та головному мозку. Українська медицина на такій людині поставила хрест, а ми – взяли її. За дуже тонким лекалом зробили радіохірургічні розрахунки – залишили відсотків 40–50% нирки. За п’ять днів пролікували пухлину, легені, головний мозок.
І який результат?
Ще рано говорити. Але людина житиме. Сподіваємося, два-три роки. Багато це чи мало? Порівняно з життям – мало, але порівняно з двома місяцями, які йому залишили у звичайній клініці, – багато. Також не треба забувати, якими темпами розвивається молекулярна онкологія – щодня відкривають новий білок, новий фермент, ми дедалі більше дізнаємось про онкогени. Тож, імовірно, що за рік-два можуть бути запропоновані абсолютно революційні методи молекулярної медицини. Тому варто боротися за кожен місяць життя. І ми маємо таку можливість. У нашій клініці є тяжкохворі. Але якби вони прийшли до нас на першій чи другій стадії захворювання, лікування було б швидким, хворі взагалі про нього невдовзі забули б на все життя.
Щоб виявити хворобу на ранній стадії розвитку, людина має слідкувати за собою...
Виявляється, має (сміється). Бо ми можемо слідкувати за пральною машиною – знаємо, що треба додавати, аби у неї не було «атеросклерозу». Пам’ятаємо, що треба проходити техогляд автомобіля раз на два роки, вчасно ремонтувати квартиру. Нарікаємо на комунальні служби, які мають слідкувати за каналізацією, бо у разі чого заллє все місто. Але не думаємо, чи треба «ремонтувати» судини, які є тими самими дорогами в організмі! У нас багато справ, але на основну – здоров’я – часу бракує. На превеликий жаль, в Україні немає моди на здоров’я, немає культу здоров’я. Така ментальність. Але якщо не буде здоров’я, то не буде ні освіти, ні кар’єри, ні добробуту, ні здорових дітей, бо хворі люди не можуть народити здорових дітей.
Щоб стежити за здоров’ям, людині потрібен хороший лікар, якому можна довіряти. Українці ж, навпаки, – бояться лікарів. Що робити з цими двома проблемами?
Складні запитання. Підстави боятися лікарів є. Особливо в останні десять років, коли рівень професійної підготовки медиків різко впав. Років 20–30 тому лікарі постійно вчились і були класними спеціалістами, яким бракувало лише обладнання. Колись пропустив заняття в університеті – маєш на кафедрі його відпрацювати. Не дай Боже для студента медичного вузу було захворіти на місяць. Як добре він не навчався б, наздогнати дуже важко – працювати треба було у дві зміни. Зараз усе змінилось – оцінки купують за гроші. Якщо так і продовжуватиметься, то скоро нікому буде оперувати. Всі хочуть бути стоматологами або дерматологами. Мотивації стати хірургом немає. Піде наше покоління – будуть великі проблеми. Те ж саме не лише у медицині, а й в освіті, сільському господарстві. В державі немає цінностей. Міністром можна стати у 25 років. Призначаючи на посаду, ніхто не думає, чи компетентна ця людина. Раніше високопосадовцем могла стати людина, яка пройшла шлях від пересічного працівника до керівника високого рангу. По людині було видно, як вона працювала на попередніх посадах.
Природне запитання: як подолати цю кризу?
Треба ретельно добирати кадри. Чому у сільському господарстві переймаються селекцією? Бо тільки краще зерно може дати кращий врожай! А подивіться, що відбувається у Кабміні – боротьба за кожне крісло, а міністри "живуть" по чотири місяці. Люди добрі, та міністру потрібен мінімум рік, аби втягнутись у роботу, а щоб стати справжнім міністром – усі п’ять. І то треба мати талант! Аби стати хірургом, треба десять років. Я перші років п’ять-сім усі відпустки проводив в Інституті Скліфосовського в Москві – просив, щоб мене взяли асистентом. Помив руки – і дивлюсь, як оперують метри. Я тоді не знав, що таке море, та й грошей не було...
От ми зараз із вами говоримо, а якийсь хворий не знає, до якого лікаря йому можна звернутися…
Хай запитує, де є хороший. У будь-якому районі є такі медики, що можуть зробити класичний огляд хворого. Проте справжніх спеціалістів стає дедалі менше.
Як часто треба проходити обстеження, щоб виявити, чи не захворіла людина на рак?
Після 35 – хоча б раз на два роки. Після 40 – раз на рік. Обстеження залежить від фінансових можливостей. Зараз є ціла низка онкомаркерів... Зокрема, у нашій клініці є сучасний томограф, за допомогою якого можна визначити небезпечні зони у всьому організмі. За кордоном таке обстеження коштує 1,5–2 тисячі доларів, а у нас – тисячу. Проте є безліч інших досліджень, які можна зробити дешевше. Скажімо, аби виявити рак шийки матки, треба пройти звичайне обстеження у гінеколога. Уролог може діагностувати рак простати.
На якій стадії?
На другій – точно. Сама жінка може виявити рак молочної залози. Для цього слід робити самообстеження. Щоб відвідати лікаря, можна виділити кілька днів на рік. І тоді можна уникнути багатьох проблем. Як за кордоном. Скажімо, у нас 70% хворих після того, як їм поставили діагноз "рак третьої-четвертої стадії", помирають до кінця року, в Ізраїлі ж 70% жінок і 62% чоловіків живуть після цього ще п’ять років. Відчуваєте різницю? Зараз головний резерв онкології – виявити пухлину на ранній стадії. Сподіваємося, за кілька років у Сполучених Штатах за 450 доларів можна буде робити геном людини. Що це таке? Народилась дитина, взяли у неї аналізи ДНК і спрогнозували, в якому віці у неї можуть бути певні проблеми, зокрема й онкологічні. Сьогодні можна зробити таке дослідження. Але воно ще дуже дороге – 5–6 тисяч доларів.
Аналіз крові може показати, що людина хвора на рак?
Загальний аналіз – може, але тоді, коли вже надії на порятунок мало. Є багато інших методик. Та вони, як я казав, ще не виведені на рівень ціна – якість. Усі вони згодом мають стати дешевшими. На сьогодні найбільш високоінформативним маркером є PSA. Це білок при раку простати. У 60–70% випадків він свідчить про те, що може бути пухлина. Це дуже висока інформативність. Але сьогодні у всьому світі проводять роботи над цими маркерами. Їх уже десятки. Думаю, за три-п’ять років будуть серйозні зміни.
Кажуть, що фармацевти не зацікавлені у віднайденні ефективних і недорогих ліків від раку. Чи відомі вам певні дослідження у цій галузі?
Так не можна говорити. Я хотів би побачити, який власник фармацевтичного заводу відмовиться мати такий препарат. Сьогодні ведуться серйозні роботи із розроблення і випробування лікарських препаратів. Хіміотерапії близько 100 років. Але вона надто токсична. Такі препарати повинні проникнути в клітину і заблокувати синтез ДНК. Людина одразу лисіє, блідне, з’являється інтоксикація, адже здорові клітини також "наїдаються" препаратів. Проте, як би ми дозу не збільшували, за допомогою хіміотерапії хворобу вилікувати неможливо. Можна лише контролювати, стабілізувати процес. Лікувати можна тільки за допомогою хірургії та радіохірургії. Хоча зараз вже є доволі ефективні препарати, які діють на рецептори ракової клітини, що розташовані на її оболонці. Вони посилюють дію хіміотерапії на 20–25% за рахунок блокування рецепторів і білків, які стимулюють ріст. Тобто фактори, що стимулюють ріст пухлини, не можуть впливати на клітину. Подібних препаратів у світі вже випущено кілька. І дослідження тривають. Результати з’являться у найближчі п’ять років.
В Україні використовуються подібні препарати?
Так, їх уже зареєстровано.
Чи є у нашій країні проблеми з реєстрацією життєво необхідних ліків?
Особливих – немає. Фірми в цьому зацікавлені. Інше питання – те, що купівельна спроможність наших людей менша, ніж пацієнтів за кордоном, адже там страховка покриває значну частину витрат. Скажімо, у нас був хворий на рак простати з Ізраїлю. Родичі йому порадили поїхати на лікування до Сан-Франциско – там є фірма, що виробляє кіберножі, та асоціація його користувачів. До речі, зі 100 членів асоціації ми єдині – іноземці. Наш пацієнт поїхав спочатку до Америки. Там підтвердили діагноз. Коли він запитав, скільки коштуватиме лікування, у нього окуляри впали з носа – 150 тисяч доларів. Він міг витратити лише 20–30 тисяч. Його направили до України, і лікування у нас йому повністю покрила страховка.
Які державні програми з онкології потрібні Україні?
Вони неодмінно мають бути, навіть зараз, за невеличкого фінансування. Щороку ми виявляємо 160 тисяч хворих, онкологію у яких зареєстровано вперше. З них 100 тисяч – запущені форми. Аби змінити ситуацію – виявляти хворобу на перших двох стадіях – лікарів треба мотивувати, давати за це премії, хоча б 500 гривень за кожен випадок до зарплати у 1200 гривень. Щоб виплачувати таку надбавку, потрібно небагато – 50 мільйонів гривень бюджетних коштів. Для країни це – копійки. Тоді фахівці ретельно оглядатимуть шкіру, горло, молочну залозу, пряму кишку, простату, шийку матки тощо. Ми зможемо врятувати тисячі людських життів.
Що ви думаєте про нову програму, запропоновану директором Національного інституту раку Ігорем Щепотіним "50 кроків у боротьбі проти раку"?
Вона пуста. Аби виконати подібні програми, не треба чекати 2016 року, як він пропонує. Це можна зробити за три місяці. І нехай це буде не 50 кроків, а десять. Ефективність керівника залежить від того, наскільки за наявних коштів він може ефективно їх використати. Щепотін на посаді директора вже три роки, але з кожним роком кількість хворих лише зростає. А роль директора інституту не в тому, щоб оперувати! Не можна пишатися, що хтось видалив пухлину вагою п’ять кілограмів. Це – ганьба! Коли людина про таке говорить, вона явно не відповідає посаді, яку обіймає. Головне завдання інституту – організувати області та райони так, щоб виявляти рак на ранніх стадіях розвитку.
…Програма "Онкологія" теж начебто діє шість років…
Та немає "Онкології" в Україні!..
Як можна записатись у клініку?
Через Інтернет. Первинну консультацію можна отримати за допомогою електронної пошти, якщо надіслати результати аналізів та знімки.
У якому випадку ви відмовляєте?
Коли нічого не можемо зробити.
За допомогою такого обстеження в клініці можна виявити не лише пухлину, а й кластер розміром 0,1–0,2 мм?
Так. Цінність нашої клініки в тому, що ми можемо виявити те, чого не можуть інші. Потім пролікувати й оцінити ефективність лікування не лише за розмірами пухлини, а й за її функціями.
Ваша клініка працює на 100% чи є вільні віконця?
Є. Ще мало знають про нас. Зі 100% лікарів 95% не знають, що таке кіберніж, радіохірургія. Скажімо, на лінійному прискорювачі проводять 30 сеансів радіотерапії по 2 греї (тоді ракова клітина отримує стільки, скільки й здорова). Ми ж даємо дозу опромінення втричі меншу, але ефективнішу на лінійному прискорювачі або кобальті. Маємо можливість зробити багато чого за один-п’ять сеансів. Не так давно у нашій клініці була молода жінка. У неї – пухлина кісток черепа. Жінка прийшла сліпа. Ми їй дали п’ять фракцій. Після другої вона сказала: "Бачу тінь". Після третьої: "Я бачу". Після п’ятої: "Бачу кольори". Тільки уявіть собі, що вона відчувала! І коли я лікарям розповідаю такі історії, вони слухають їх із величезним здивуванням, кажуть, що це – фантастика.
Дітей на лікування берете?
Лише з десяти років.
Скільки кіберножів потрібно Україні?
За умов своєчасної діагностики – три-чотири. Якщо вона буде на тому самому рівні – одного достатньо.
А скільки в Америці?
В Америці – 108. У Японії – 30. Але за наявності 30 японці оперують тільки головний мозок. Ми ж намагаємося допомогти хворим на рак головного мозку, хребта, легенів, печінки, підшлункової залози, простати, нирки, трахеї. Нас вважають кіберножем, який розвивається найбільш динамічно у світі. Якось у нас кіберніж вийшов із ладу. Ми швидко відправили інженера до Парижа, де він узяв запасну деталь, прилетів уночі до Києва і поставив її. А скільки вирішували б таке питання у бюджетній сфері? Неодмінно знайшлося б безліч "але".
За бюджетні кошти у вас ніхто не лікувався?
Ні. Ми у дворі зробили дерево життя – на ньому згодом буде інформація про людей та організації, які виділили кошти на лікування пацієнтів.
У такій державі, як Україна, кіберніж можна давати бюджетним лікарням?
Це надзвичайно вибаглива і складна в експлуатації машина. У державній клініці вона не працюватиме. Такою відповідальною справою треба жити. Ми маємо підбирати професійні кадри з обов’язковим знанням англійської мови.
Чи є у ваших планах відкриття діагностичного центру?
Плануємо відкриття клініки молекулярної онкології, де було б зібрано все найкраще.
То який спосіб життя треба вести, аби не захворіти?
Не курити, не пити, менше їсти, більше бігати, регулярно проходити обстеження.
Ви дотримуєтесь таких простих правил?
Намагаюсь. Було кілька проблем, операцій. Зараз я кожен ранок починаю з гімнастики: годину розтягуюсь, ходжу, займаюсь домашніми справами.
Ви були народним депутатом. Більше не хочете?
Мене обирали депутатом за мажоритарним округом. Зараз до Верховної Ради можна потрапити лише від певної партії. Платити дурні гроші за місце у партійному списку я не вважаю доцільним.
І ніяких посад у міністерстві вам також не пропонують?
А хто мені запропонує? Зараз потрібні люди, які вправно організовують тендери. Я був міністром, при якому не було відкатів.
Коли ж ситуація в Україні зміниться, коли не братимуть хабарів?
Я думаю над цим щодня. Ми говоримо про це на кожній зустрічі з колегами. Сьогодні у кожному міністерстві, у кожній галузі є ще люди, які знають, що робити. Скажімо, ми вмикаємо телевізор і дивимося: для дітей на операцію збирають гроші – по 150, 170, 250 тисяч євро. За статистикою, в Україні пересадки кісткового мозку потребує тисяча дітей на рік. Для їхнього лікування необхідно 100 спеціалізованих палат у лікарні. На її будівництво треба 50 мільйонів доларів. Ще три мільйони – на те, аби нас прийняли в міжнародний банк донорів кісткового мозку. За цих умов одна операція коштуватиме не 200 тисяч доларів, а 32 тисячі гривень... Я переконаний, що такий проект зробив би честь будь-якому президенту і уряду. І подібних справ я міг би назвати ще кілька.
У вас так багато ідей. Можливо, ваше місце все-таки на керівній посаді в міністерстві...
Не пропонують же (сміється). У нинішній ситуації від міністра залежить не так багато, як думають. Радикальних змін можна досягти лише за умови зацікавленості особисто президента, прем’єр-міністра.
источник - www.glavred.info
|
